Пожертвування

c_200_150_16777215_00_images_stories_xramu_nikol_220.jpg 

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.


Історична довідка Кафедрального собору

ImageХоча Свято-Покровський кафедральний собор і не має „кам’янецької ” прописки (його поштова адреса – Володимирська 113), але все-таки, прогулюючись Кам’янецькою, головний храм міста ніяк не можна лишити поза увагою.
На початку XIX століття частина міста, де зараз розташований собор і всі навколишні забудови (фактично від магазина „Мисливство” і до вулиці Гагаріна включно), вважалася окраїною Проскурова і називалася Завалля. Що цікаво така ж назва, яка проходить від місця розташування цього району, що колись окружав наше місто валом, до 1920-их років носила і вулиця Завадського, що петляє серед одноповерхових будинків нижче собору. Усі ці землі довгий час використовувались міщанами як городи. А в 1824-ому році згідно з генеральним планом забудови Проскурова велика частина Завалля була відведена під християнський цвинтар. Приблизно в ті ж роки в центрі цвинтаря побудували невелику церкву, освячену на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Наприкінці 1870-их років цвинтар виявився в центрі міста і рішенням місцевої влади був закритий. Територію під новий цвинтар виділили неподалік – вище Кам’янецької, одразу за залізничними коліями, і тому Покровська церква ще якийсь час залишалася діючою. Але поступово (а особливо після відкриття на новому цвинтарі каплиці) церква ставала усе менше і менше відвідуваною. У 1907-ому році Єпархіальне управління вирішило більшу частину майна Покровської цвинтарної церкви передати у відання Олексіївського реального училища (у його будинку зараз розташований міськвиконком), де для потреб учнів була влаштована домова Свято-Олексіївська церква.
Старий цвинтар, який був занедбаний, у 1911-ому році з благословення Преосвященного Серафима, єпископа Подільського і Брацлавського, віддали в користування Подільського товариства бджолярів. Тут мабуть, слід зазначити, що в ті роки багато священиків нашого краю були активними бджолярами і утримували великі пасіки, а, приміром, сам Преосвященний Серафим був почесним головою вищезгаданого товариства.
В радянський час Покровська церква прийшла в остаточне запустіння. 23 грудня 1938-ого року за рішенням президії Проскурівської міськради „цвинтарна церква по вул. Фрунзе підлягає закриттю, тому що знаходиться в без господарському стані і загрожує обвалом”
Відродження святині велося в часи перебудови наприкінці 1980-их років. Тоді все місто й область заворушилися, адже після важкого становища Церкви, коли без згоди влади у храмі не можна було навіть відремонтувати дах, раптом настала повна свобода. Було оголошено про будівництво кафедрального собору прямо в центрі міста, біля облвиконкому. Така зміна у ставленні до Церкви викликала серед народу надзвичайне духовне піднесення. Люди бачили священиків, які вільно ходять містом у рясах, і інтерес до Церкви невпинно зростав. Та й Церква почала сміливіше говорити про себе. Ці зрушення уможливили зведення собору в досить короткий строк.
В будівництві кафедрального собору допоміг Блаженніший Митрополит Володимир, тоді керуючий справами Московської Патріархії. Приїхавши на свою малу батьківщину, в село Марківці, він відвідав новобудову в Хмельницькому; благословив багато дитячих Біблій для продажу, кошти від реалізації пішли на будівництво собору.
Більше трьох років віруючі міста й області вносили свої пожертвування і допомагали будівельникам хто чим міг для спорудження на місці старої церкви нового храму.
І ось 14 січня 1992-ого року при численному скупченні народу відбулося урочисте відкриття Свято-Покровського кафедрального собору. Освячення храму і перша Божественна літургія пройшли за участю єпископів Хмельницького і Кам’янець-Подільського Ніфонта, Чернівецького і Буковинського Онуфрія, Тернопільського і Кременецького Сергія, а також багатьох священиків приходів Хмельницької єпархії.
З того дня над обласним центром ледве не на все місто роздається мелодійний дзвін відродженого храму, закликаючи віруючих на молитву.