7 вересня поточного року в прикордонній Академії ім. Богдана Хмельницького відбулося урочисте свято з нагоди прийняття першокурсниками присяги на вірність в державі й народу її.
В урочистостях взяли участь представники різних гілок влади, ветерани і представники міністерства оборони. З благословення Високопреосвященнішого Антонія, митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського участь у заході взяв клірик Свято-Покровського Кафедрального собору протоієрей Петро Задвірний, який звернувся до курсантів зі словом: «В житті кожної людини є особливі моменти, які пов’язані з її честю і достоїнством. І сьогодні, в цей світлий і сонячний день, під бойовий прапор академії вас не рядова подія, подія, яка закарбовується в нашій свідомості назавжди і нагадуватиме про ваш військовий обов’язок.
Подібно священикам і лікарям ви даєте обіцянку вірно служити державі й народу її, з достоїнством виконувати свій професійний обов’язок перед країною, охороняти світлі сни своїх батьків, братів і сестер. Відрадно, що під мирним небом ви складаєте присягу з честю і гідністю служити Батьківщині, з любов’ю носити офіцерські погони. Але пам’ятайте, що ці погони потребують мужності, рішучості і відданості своїй справі. І нехай знання, здобуті вами в цій школі життя, завжди переплітаються з почуттям віри. Адже людина без віри, як дерево без коріння, не може жити. Тільки віра, надія на краще спроможна піднести дух людини і вдихнути в неї нові ситли на подолання різного роду життєвих випробувань.
Пам’ятайте, що усі знамениті полководці були глибоко віруючими людьми: Кутузов, Жуков, Суворов- усі вони вірили в Бога, тому що достеменно знали, що віра гартує дух війська і соугує джерелом перемоги. Згадайте слова Олександра Невського: «Нас не багато, а ворог сильний, але Бог не в силі, а в правді, ідіть з вашим князем». І за прикладом віри далеко не потрібно ходити: згадайте другу світову війну, коли Німеччина, що уособлювала собою тоді світове зло вступила на Русь, то не лише юнаки, що не були призвані на військову службу, алей літні люди пішли добровольцями на фронт, виявили готовність життя своє віддати за цілісність, честь і свободу Русі. В окопах не було атеїстів, усі просили у Милосердного Бога перемоги. І Господь дарував їм перемогу.
Як і тоді і сьогодні Церква Христова постійно молиться за військо і за мир у всьому світі. Хай Господь укріпляє ваші духовні і фізичні сили для зміцнення цілісності і могутності нашої Держави, і благословить ваше навчання і службу, про яку нагадаю вам рядками пісні: “беречь покой земли родной страну беречь свою…”. В добрий путь дорогі майбутні офіцери».