У гарному впорядкованому і чисто – доглянутому дворику, оточений мальовничим розмаїттям квітів, наче корабель серед морських хвиль, стоїть величний храм. Своїми голубими банями із золотими зорями і восьмикутним хрестом він високо піднімається в небо, наче розмовляючи з ним. Це Свято-Різдво-Богородична церква, що стоїть у місті Старокостянтинів ось уже 200 років.
Щоб розділити радість свята з прихожанами та настоятелем храму, прибули Керуючий Хмельницькою єпархією, Високопреосвященнійший Антоній, Митрополит Хмельницький та Старокостянтинівський та вікарій Київської Митрополії Високопреосвященнійший Миколай, Архієпископ Белогородський.
На в’їзді у мальовниче місто шановних гостей запашним хлібом та сіллю зустрічали керівництво міста на чолі з настоятелем Свято-Різдво-Богородичного храму прот. Василій Дронюк. А в притворі святого храму Архіпастирів зустрічали вихованці недільної школи з программою виступу, яка діє при храмі.
Святкування Ювілею храму розпочалось з Всенощного бдіння, яке очолив, вікарій Київської митрополії Високопреосвященнійший Миколай, Архієпископ Белогородський, на чолі з духовенством Старокостянтинівського благочинні.
А в самий день святкову Божественну Літургію очолив керуючий Хмельницькою єпархією, Високопреосвященнійший Антоній, Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський, Йому співслужили Високопреосвященнійший Миколай, Архієпископ Белогородський, отці благочинні Хмельницької єпархії, духовенство Старокостянтинівського благочиння. Також за Божественною Літургією молились велика кількість віруючих, представники обласної, місцевої влади та мер міста Старокоснятнинова, представники ЗМІ.
Під час Божественної Літургії на малому вході, Митрополит Антоній з Благословення Предстоятеля УПЦ, Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, за заслуги перед Українською Православною Церквою та Народу Божому, нагородив настоятеля храму м/протоієрея Василя Дронюка орденом УПЦ – Св. Рівноапостольного Князя Володимира ІІ ст.
По завершенні Літургії Владика Антоній привітав усіх присутніх зі святом. „ Ваш храм освячений в пам’ять Різдва Пресвятої Богородиці – це свято всесвітньої радості, тому що в цей день стали виповнюватися великі Божі обіцянки про спасіння людини від гріха, прокляття і смерті, і є одним із найвеличнійших свят в історії Церкви. Скільки віри, скільки добра, скільки поколінь людей потрібно було, щоб на дереві людства виріс цей прекрасний і благоухаючий цвіт – Пречиста Діва і Всесвята Мати, яка стала обраним сосудом для великої тайни Боговтілення, вмістити не вмістимого Бога. Тому нам потрібно думкою піднестись до неосяжних висот домобудівництва нашого спасіння і з глибоким почуттям благоговійного трепету перед іконою Божої Матері взивати: “Пресвята Богородиця спаси нас! – акцентував у своїй, промові Владика”.
Після вітальної промови, Владика нагородив благодійників храму церковними орденами, медалями та Архієрейськими грамотами.
Святкування продовжилося Хресною ходою, вулицями міста, від Свято-Різдво-Богордичного храму до каплиці в честь Вмч. Георгія Победоносця, де був відслужений подячний молебень, а в кінці усі були окроплені святої водою, та благословенні святими іконками.
Святкування Ювілею храму завершилось у будинку офіцерів, благодійним концертом, на якому виступили народні, муніципальні аматорські хори, танцювальні гурти, дуети викладачів музичних шкіл міста, вихованці недільної школи. На завершення концерту виступив мер міста Старокостянтинова, який привітав усіх зі святом і наголосив, що буде активно допомагати відродити Свято-Кресто-Воздвижинський монастир і сприяти відродженню духовності не тільки мешканців міста алей району.
Святкування Ювілею Свято – Різдво - Богородичного храму увійде в історію не лише міста алей усієї області та Хмельницької єпархії.
Погляд в історичне минуле
Старокостянтинів, як місто заснований у 1561 році на місці селища Колишенці ревним захисником православної віри князем Костянтином Острозьким. В честь нього і назване. Під опікою князя місто швидко заселялось і розширювалось. І уже тоді Костянтинів славився своїми православними храмами. Під керівництвом і за допомогою князя К. Острозького було збудовано шість церков: п’ять у місті, одна на Заслучі. Три з них були кам’яні і три дерев’яні. У 17 столітті, коли вже згас славетний рід князів, було побудовано ще дві дерев’яні церкви. В їх числі була церква Різдва Пресвятої Богородиці. Вона була дерев’яною. Коли і ким побудована невідомо, але існувала вже у 1687 році. В ній зберігся антимінс на товстому полотні із надписом на середині Хреста: «Божественный и священный Алтарь Господа Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа освящен благодатию всеосвящающего Животворящего Духа. Рукодействен же и благословен боголюбивым господином, отцом Афанасием Шумлянским, милостию Божию епископом Луцким и Острожским, прототронием митрополии Киевской.» А знизу: « При державе всесветлого короля Иоанна третьего. Року Бож. 1687 месяца дня положен в храм.» Напис засвідчує, що церква була православною, так як антимінс освячений православним єпископом Афанасієм Шумлянським (1687-1694).
З історії відомо, що латиняни і уніати вели рішучий наступ на православ’я та його святині. Ймовірно, що унія в Старокостянтинові стала існувати не раніше 1740 року. Православні Поділля чинили сильний опір чужинцям, захищаючи свою прабатьківську віру. У 1712 році помер останній православний Луцький єпископ Кирило Шумлянський, який зазнав гоніння від уніатів та латинян. Православні церкви та монастирі силою обертали в унію.
Мабуть, у той же час Cтарокостянтинівські церкви теж перейшли в унію. Уніатські єпископи відбирали антимінси та освячене миро, а взамін роздавали свої. Те, що вище згаданий антимінс зберігся у Різдво-Богородичній церкві аж до початку 20 століття, свідчить про те, що це, мабуть, єдина церква, яка в уніатські часи була православною, а якщо і була уніатською, то недовгий час.
У 1795 році, після приєднання Правобережної і Лівобережної України до складу Російської імперії, утворилася Подільська губернія. Почало відроджуватись православ’я. З Старокостянтинова унія зникла безслідно. І це не просто хід історії, а особливе Боже провидіння. Православні вірять, що це – свята опіка Пречистої Божої Матері про свою святиню і наше місто.
У 1807 році на місці старої дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці була побудована кам’яна на кошти її настоятеля Миколи Палецького та пожертви парафіян. Церква на той час мала 60 десятин землі. Священик, псаломщик та паламар мали окремі будинки. При парафії діяло однокласне народне училище. В архівних документах згадується настоятель церкви отець Ігнатій Пироговський, «который более 20 лет был истинным духовным пастырем и отцом своих прихожан: поучал, наставлял и укреплял их в вере». Він помер у 1853 році і похований на «Новоміському» кладовищі. А ще згадуються імена священика Іоанна Михайловича Павловича, який був настоятелем церкви з 1868 року, та псаломщика Павла Васильовича Баскевича.
Життя церкви у 20 – 21 столітті
Відомості про діяльність церкви та її пастирів у радянський період теж незначні. Це те, що залишилось у пам’яті старих парафін.
Можна не сумніватись, що Цариця Небесна не забула про свій храм у ті безбожні часи. Під ЇЇ Святим Покровом церква діяла до 1959 року. Настоятелем храму був отець Олександр (прізвище невідоме), якого цього ж року заарештувало НКВД, а церкву закрили. Через рік з неї зняли бані, а в приміщенні розмістили склад мінеральних добрив, що згодом обернулося непоправною шкодою для стін та ікон. У 1966 році на свято Введення Діви Марії в храм, Свято-Різдво-Богородична церква була відкрита і урочисто освячена. Після звільнення отець Олександр повернувся до своєї пастви.
Відомо, що до 1978 року настоятелем церкви був протоієрей Микола Приходько, після нього, недовго, священик Микола Надвірний, а потім – протоієрей Микола Кобля.
Протягом 1988-1996 років благочинним району і настоятелем церкви був протоієрей Володимир Грушкевич. При ньому були здійснені значні ремонтні роботи у храмі і благоустрій його території. Фасад будівлі церкви оздобили декоративною штукатуркою, заасфальтували двір, вимурували нову огорожу. Була розпочата робота по оздобленню різьбою нового іконостаса.
20 жовтня 1996 року благочинним Старокостянтинівського району був призначений протоієрей Василь Дронюк. Він став настоятелем церкви Різдва-Богородиці. І з цього часу багато чого в житті парафії змінилося. Невдовзі зусиллями благочинного вдалося повернути третину будинку, що належав церкві, де раніше знаходилась хрестильна і кімната для гостей.
У самому храмі були закінчені роботи по оздобленню різьбою нового іконостаса. В такому ж стилі були виготовлені аналої і кіоти до ікон: цілителя Пантелеймона та ікони Божої Матері «Утоли моя печали». Все це було виконано із цінної деревини у світлому тоні. Церква ніби обновилася і засяяла у своїй врочистості.
Для провадження в життя своїх задумів і планів настоятель вирішив реконструювати і розширити церковний будиночок, в якому знаходилась трапезна кімната і гараж. Зокрема, з гаража зробили кухню, кімнату пристосували для бібліотеки і добудували широкий і світлий трапезний зал. Повернуту церкві частину будинку теж відремонтували і впорядкували. Тепер тут навчаються діти. А ще до фасаду церкви було добудоване приміщення каси, в наслідок чого вивільнилося місце у самому храмі.
Внаслідок того, що у приміщенні церкви за радянських часів знаходився склад міндобрив, стіни приміщення та ікони, зображені на них, з часом почали руйнуватися. У 2006 році отець Василій, при підтримці парафіян, розпочав реконструкцію приміщення храму. Були повністю оновлені стіни у самій церкві і в притворі, встановлено нові ікони, замінено усі двері, оновлено бані. І хоча, ще не все, задумане настоятелем, вдалося здійснити, оновлений храм, з Божої ласки і опіки Пресвятої Богородиці, засяяв прекрасними іконами, закликаючи вірних до молитви.
Життя храму і парафії
З 2000 року при церкві почала працювати бібліотека духовної літератури, яка постійно поповнюється новими виданнями. Вона користується великою популярністю у своїх парафіян, а також у читачів інших церков.
У 2004 році гостинно відчинила двері дитяча недільна школа, де в даний час навчаються дві групи юних парафіян: старша і молодша. Діти охоче вивчають ази православ’я, Закон Божий, основи Біблії, духовну естетику. Під керівництвом своїх наставників вони активно готуються до великих православних свят і виступають перед парафіянами з вертепами, колядками, віршами. Виступають також у Хмельницькій філармонії, у монастирях, в будинках для стареньких людей та інвалідів, а також у військових частинах. І всюди їх радо зустрічають.
У 1997 році отець Василій започаткував цікаве свято вертепів і колядок. Третього дня Різдвяних свят до храму з’їжджаються хорові колективи церков району, дитячі вертепи, духовенство. Сяють вогні ялинок, яскраво горять свічі і линуть прекрасні псалми, колядки, відбувається святе дійство народження Святої Дитини – Бога у вертепах. Цей захід завжди проходить у чудовому піднесеному настрої учасників і слухачів.
Гарно і врочисто проходить у храмі і свято Миколая. У цей день у храмі багато дітей, які приходять взяти участь у Божественній літургії, молебні до святого Миколая. Поруч з ними моляться і їхні батьки. А під кінець з рук самого батюшки діти отримують іконки і подарунки.
Перед початком навчального року настоятель храму запрошує парафіян привести до церкви своїх дітей та онуків, щоб вони отримали Боже благословення на навчання. Діти беруть участь у спільній молитві служби Божої та молебню, сповідаються та причащаються Святих Христових Таїн, після чого батюшка благословляє їх на добре здоров’я й успішне навчання, дарує їм іконки. Не забуває церква і про тих людей, які потребують особливої опіки, тому що живуть поза сім’ями. Отець Василій разом з церковними активістами відвідують будинки престарілих та інвалідів, даруючи їм молитовну радість, продукти та одяг.
Каплиця Георгія Побідоносця
На честь 2000-ліття Різдва Христового і в ознаменування 55-річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні у 2000 році у сквері, де знаходиться Обеліск слави воїнам-визволителям міста і братська могила, були закладені і освячені камінь і пам’ятний хрест для побудови каплиці на честь святого Георгія Побідоносця.
Завдяки старанням і енергії благочинного отця Василія і за його молитвами каплиця будувалася швидкими темпами і невдовзі стала справжньою окрасою міста. 18 травня 2002 року на відкриття каплиці прибуло багато духовенства, керівники міста і району, багато парафіян. Освячував каплицю предстоятель УПЦ блаженнійший митрополит Володимир. Співслужили: Антоній архієпископ Хмельницький і Шепетівський, Симеон єпископ Володимир-Волинський, єпископ Павло, намісник Києво-Печерської Лаври, духовенство нашого та інших районів.
Сьогодні важко уявити собі наше місто без каплиці. Тут відправляються Божественні літургії у дні чествування святого Георгія Побідоносля, а також панахиди за воїнами, що полягли, захищаючи та визволяючи Старокостянтинів під час Великої Вітчизняної війни.
Святині і свята
Святинею Свято-Різдво-Богородичної церкви є храмова ікона Божої Матері «Утоли моя печали». Це список з чудотворної ікони 17 століття.
Православні чествують цю святиню 7 лютого за новим стилем. У цей день в нашій церкві особливе свято. В ньому бере участь Високопреосвященнійший Антоній, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський. Прибуває багато духовенства і мирян.
21 вересня у день Різдва Богородиці у церкві храмове свято. Служиться урочиста літургія, в якій беруть участь запрошене духовенство і прибулі з району миряни. Молебень до Пресвятої Богородиці лине оновленим храмом, наповнюючи серця християн твердою вірою у Святу Трійцю і Царицю Небесну, щирою надією на їхні ласку і благословення, безмежною любов’ю до Господа Ісуса Христа і до Єдиної Заступниці і Молитвениці за людський рід – Матері Божої.