Пожертвування

c_200_150_16777215_00_images_stories_xramu_nikol_220.jpg 

Управління Хмельницької Єпархії
Української Православної Церкви
продовжує будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору
в м. Хмельницькому.

Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво
Свято-Миколаївського кафедрального собору,
можуть перерахувати кошти на рахунок
управління Хмельницької Єпархії:

Розрахунковий рахунок (у гривнях):
р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві,
МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071
Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ.
Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського
кафедрального собору.


Кому заважає Церква?

На вулиці Чехова, 48, у Хмельницькому, неподалік від військового кладовища, поруч зі старим міським цвинтарем, є невеличка капличка, де хочуть збудувати храм великомученика Дімітрія Солунського. На всіх Богослужіннях, а особливо недільних, тут молиться багато православних християн. Ці прихожани вже зібрали значну частину коштів для будівництва нової церкви.
Землю під будівництво виділила Хмельницька міська рада ще в 2010 році, всі документи - проект храму, необхідні дозволи міських служб - належним чином оформлено. Ось-ось мали розпочати будівельні роботи. 
Але раптом вночі з 13 на 14 січня цього року хтось зламав великий дерев’яний Хрест біля каплички. Ялинку, що стояла поруч, перевернули, на храмі написали лайливі слова та звинувачення на адресу священика цієї церкви отця Івана (Зінькевича) - він, мовляв, працює на користь ворожої держави - Росії.
А 5 лютого до отця Івана після Богослужіння підійшла група людей, серед яких був депутат Хмельницької обласної ради Юрій Смаль (ВО "Свобода"). Він висловлював обурення про (цитуємо газету "Проскурів") "експансію "руского міра" в наше життя за допомогою Московського партріархату" і відверто провокував на суперечку.
Цей конфлікт мав продовження. Михайло Кривак, секретар нинішньої міської ради, висловився за те, що слід переглянути рішення про виділення землі під спорудження православного храму на цьому місці, наголосивши, що в обласному центрі достатньо церков Московського патріархату.
Дійсно, у Хмельницькому сьогодні діє 13 православних храмів і 2 каплички, це значно більше, ніж у радянські часи, коли атеїзм був єдиною дозволеною релігією комуністів. Але ж усі ці церкви і особливо кафедральний собор Покрова Божої Матері переповнені віруючими, особливо в неділю та у святкові дні. І православних християн, які часто ходять до храму, стає все більше, отож Українська Православна Церква будує нові культові споруди.
Чому ж храм на честь великомученика Дімітрія Солунського вирішили будувати біля військового кладовища?
У 2003 році Хмельницька міська спілка ветеранів Афганістану створила ініціативну групу, в яку увійшло десять афганців, православних християн. Ці ветерани війни стали церковною громадою, котра запропонувала збудувати церкву на вулиці Чехова.
Ветерани Афганістану щороку, в лютому, в день річниці виведення радянських військ з Афганістану, приходять у храми Божі, аби пом’янути своїх загиблих побратимів та усіх солдат, які полягли у війнах. Тому вони хочуть мати свою церкву, як вони кажуть військову, де б вшановувалася пам’ять захисників вітчизни.
Нешвидко міська влада виділила земельну ділянку для будівництва православного храму, але нарешті наприкінці 2010 року 40-ва сесія Хмельницької міської ради вирішила землю для церкви виділити. Міська спілка ветеранів Афганістану придбала вагончик під капличку, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній освятив землю та цей вагончик-капличку і відтоді тут відбуваються Богослужіння.
Ділянку навколо каплички розчистили від кущів та бур’янів - тепер тут не збираються наркомани та п’яниці, як раніше, адже вже дійшло до того, що жителі прилеглих будинків були змушені збудувати біля своїх осель бетонну огорожу, аби захиститися від непроханих гостей. На прохання православної громади, яка молиться у капличці, міські комунальні служби почали краще доглядати за старим кладовищем.
Крім Богослужінь, отець Іван разом з віруючими займається й благодійною діяльністю. Про це розповідають керівники закладів соціального захисту населення.
Сергій Кирилюк, директор комунального соціально-медичного закладу Меджибізький дитячий будинок-інтернат: "Отець Іван разом з прихожанами церкви, де він править, впродовж трьох останніх років постійно допомагає нашому інтернату. Ця церковна громада купує одяг, взуття, постільну білизну для підопічних інтернату, а на другому поверсі нашого приміщення збудували маленьку капличку, де моляться хворі діти".
Анатолій Юрченко, директор Хмельницького міського центру реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів з розумовою відсталістю ("Школа життя"): "Отець Іван часто приходить до нас, на всі релігійні свята у нас буває. На Великдень обов’язково приносить пасочки дітям. Ніколи не відмовляє у наших проханнях чимось допомогти, а нещодавно купив стільчики у їдальню для наших найменших підопічних. Це надзвичайно добра, чуйна людина".
Багато чоловіків, яких сьогодні мобілізують воювати на сході України, приходять за благословінням до отця Івана, а повертаючись додому, сповідаються у нього. Релігійна громада Свято-Дмитрієвської церкви збирала гроші, продукти та необхідні речі для військовослужбовців, котрі служать в українській армії на Донбасі.
Ось таку, як пише газета "Проскурів", "експансію "руского міра" у наше життя" проводить священик Української Православної Церкви Іван Зінькевич. І оцінку його діяльності, дійсно, слід надати. Та його служіння Богу вже давно оцінили віруючі, бо не в одній церкві він правив. Жителі Віньковеччини також добре знають цього духовного отця і згадують його добрим словом.
А щодо звинувачення Української Православної Церкви у якихось антиукраїнських намірах, то скажемо таке: сьогодні не можна розглядати ту чи іншу конфесію в будь-якому політичному полі. Це аж ніяк не відповідає консолідації сучасного українського суспільства навколо ідеї незалежності та соборності. Варто згадати й про те, що в Бозі почилий наш земляк митрополит Володимир був Героєм України.
Що ж до переконань тих, хто вважає, що місце для будівництва Свято- Дмитрівського храму вибрано невдало, то варто нагадати деякі історичні факти: в часи богоборчих гонінь від більшовиків, у 1936-38 роках, коли було закрито в Проскурові Свято Різдва Богородичний собор, духовенство і притч кафедрального собору відправляли Богослужіння у цвинтарній капличці на православному кладовищі, що на вулиці Кам’янецькій, поруч з місцем, де сьогодні хочуть збудувати Свято-Дмитрівський храм. Отож православна громада там існує щонайменше 80 років.
Тож чи буде збудовано Свято-Дмитрівський храм у Хмельницькому на вулиці Чехова,48?
У міську раду на розгляд надійшло три петиції. Коротко про них.
Перша, від релігійної громади міста Хмельницького Хмельницької єпархії УПЦ МЦ з проханням не чинити перешкод у будівництві Свято- Дмитрівського храму УПЦ на вулиці Чехова, 48, яке ініційоване православними християнами та Хмельницькою міською спілкою ветеранів війни в Афганістані для проведення Богослужінь, зокрема молебнів за здравіє військових та поминальних служб за загиблими учасниками бойових дій на сході України. За кілька днів цю петицію підписали 534 прихожани православних храмів Хмельницького.
Друга петиція про порозуміння між римо-католиками та православними м.Хмельницького навколо будівництва Свято-Дмитрівського храму УПЦ. Римо-католики пропонують вирішити питання будівництва храму так: надати православним християнам місце для будівництва Свято-Дмитрівського храму поруч, але не на території міського кладовища, а римо-католицькій громаді дати можливість реставрувати кладовище і доглядати за ним. Вони також пропонують зберегти православну капличку і поруч збудувати римо-католицьку капличку, а на завершення досягнення консенсусу провести екуменічну хресну ходу християн РКЦ та УПЦ. Ця петиція зібрала значно менше підписів.
І третя петиція від тих (а їх знайшлося чимало, але значно менше ніж православних віруючих), котрі хочуть, щоб міська рада заборонила будувати церкву на старому кладовищі та відмінила рішення попередньої Хмельницької міської ради, за яким видано дозвіл на це будівництво.
Кому ж може заважати православна церква та її храми? Таких людей, на жаль, вистачає, і серед них й ті, хто уособлює її з образом так званого ворога-москаля, забуваючи, що УПЦ від Росії ні в чому не залежить. Ще в 1990 році вона отримала незалежність і повну самостійність в управлінні і є єдиною канонічною Православною церквою в Україні, тобто такою, яка перебуває в єдності зі світовим православ’ям. А її Предстоятель Блаженнійший митрополит Київський і всієї України Онуфрій неодноразово наголошував, що священицтво і причт Української Православної Церкви будує не "руский мір" і не український мир, а мир Божий.
Тому для тих, хто має в серці любов до ближнього, хто дійсно поділяє ідеї добра і милосердя, яким навчав нас Ісус Христос, глава нашої Церкви, для цих людей православний храм ніколи не буде заважати, де б, коли і ким його не було б збудовано.

Серафима Соколова